Учительська

У характері, у манерах, у стилі, у всьому найпрекрасніше - простота  Лонгфелло

Зовнішній вигляд людини відбиває її внутрішню суть. Виправляючи зовнішні звички (неестетичність пози, сутулість, нерівність і вайлуватість ходи), можна істотно поліпшити сприйняття себе іншими.

Вправа 1. Контроль і корекція постави

Станьте біля стіни, щільно притуліться до неї. Ноги зімкніть, руки опустіть, головою торкніться стіни. Якщо ваша долоня не проходить між попереком і стіною, постава у вас гарна. Якщо проміжок великий, це означає, що слабкий черевний прес і живіт відтягують хребет вперед. Щоб зміцнити м'язи спини і прес, потрібно 2-3 рази на день (перед їдою) ставати до стіни так, як описано вище. Щоб не було великого проміжку (понад 4 см) між стіною і попереком, втягніть живіт, а якщо є схильність сутулитися, то зігніть руки так, щоб пальці торкались плечей, а лікті - тулуба (при цьому зазор між стіною і попереком не повинен збільшуватися). Вправа виконується 2-3 хвилини. Дихання вільне. Закінчивши вправу, пройдіться по кімнаті, струшуючи по черзі руками і ногами і підтримуючи гарну поставу.

Вправа 2. «На кілок»

Станьте, випростайтесь, розслабте м'язи спини і плечей. Ніби піднявши своє тіло (плечі, груди) і відкинувши його назад і вниз, «одягніть» його на хребет, як пальто на вішалку. Спина стала міцною, прямою, а руки, шия, плечі вільні, легкі (повторити 2-3 рази). Таке положення повинно стати звичним, природним.

Вправа 3. Корекція пози

Перед дзеркалом станьте у пози, характерні для вас; виконайте різні рухи (рук, ніг, голови, тіла), які властиві вам під час спілкування. Проаналізуйте особ­ливості своєї постави, жестів, положення корпуса (чи доречні вони при спілкуванні, чи виразні, естетичні). Відзначте для себе, над чим потрібно попра­цювати, щоб досягти естетичності пози.

Згадайте рухи - «паразити», які супроводжують вас у різних емоційних станах (погладжування лоба, стискання підборіддя, смикання за ніс чи волосся, знизу­вання плечима та ін.). Проаналізуйте перед дзеркалом, який вигляд вони можуть мати в очах інших.

Пройдіться перед дзеркалом, намагаючись, щоб хода була легкою, з гнучкими, розміреними рухами. Потрібно уникати розхитаної, дріботливо-танцюючої ходи. Ширина кроку повинна відповідати зросту, статі, загальній гармонії рухів люди­ни. Що вищий зріст людини, тим довший її крок. Рішучий, розгонистий крок, широкі рухи не пасують жінкам. Негарно йдучи розмахувати руками і розгойдува­ти плечима, втягувати голову в плечі, щулитися. Проаналізуйте темп своєї ходи, довжину кроку, положення тіла, рук, рухи стегон, поясні рухи. Відзначте, чого потрібно позбутись, щоб хода була кращою, легкою.                

Вправи на формування мімічної і пантомімічної виразності

Обличчя - це квітка на стеблині, яка зветься людиною. Квітка ця завжди в русі, вираз її постійно змінюється, на ній відображаються то сміх, то захоплення, то замисленість…                                                            І. Андрич

Міміка й пантоміміка, якими ми супроводжуємо нашу мову, не тільки допов­нюють її інформативність, вони ще й «сигналізують» співрозмовникові про наше ставлення до нього. Звичка не контролювати свою міміку і пантоміміку може призвести до закріплення стереотипних рухів («масок»), які утруднюють контакт, неправильно інформують співрозмовника про ваш стан, спричиняють взаємне нерозуміння. Працювати над формуванням мімічної і пантомімічної виразності потрібно одночасно в трьох напрямках.

Вправи на усвідомлення особливостей невербальної поведінки

 Деякі вправи потрібно виконувати вдвох. Можна виконати їх у формі веселої гри, розвиваючи при цьому якості, важливі для спілкування. Далі такі вправи для двох або більше партнерів познача­тимемо знаком .

         Вправа 1

Невербально (без слів) передайте партнеру уявний предмет і запропонуйте йому вгадати, що ви передаєте. Потім партнер мовчки передає вам неіснуючий предмет, а ви вгадуєте, що це. Уявними предметами можуть бути м'яч, кошеня, гаряче вугілля, склянка з водою та ін. Важливо в процесі гри зобразити відповідні відчуття дотику.

Вправа 2

Ваш партнер задумує слово (назву предмета чи абстрактне поняття) і невер­бально  передає його значення. Ви стараєтесь вгадати це слово, називаєте варіанти, він без слів погоджується або заперечує. Потім поміняйтесь ролями. По завер­шенні гри обговоріть, хто краще «зіграв» слово, виразніше передав його зміст, які ознаки такого повідомлення виявились найбільш інформативними.

Вправа З

Виконується аналогічно попередній, тільки тепер ви показує певні пози і дії (наприклад, ходіння глибоким снігом, проти сильного вітру, по слизькій кризі; насолоду під променями лагідного сонечка та ін.).

Вправа 4

Станьте один навпроти одного. Уявіть, що вас і вашого партнера розділяє вікно з таким товстим склом, що крізь нього нічого не чути. А вам потрібно повідомити йому важливу новину. Не домовляючись про зміст повідомлення, спробуйте пере­дати йому «через скло» все, що ви хотіли, і сприйміть відповідь.

Вправи на розуміння психічного стану іншої людини

Вправа 5

Візьміть книжку з фотографіями або сімейний альбом. Охарактеризуйте емоційний стан сфотографованих осіб. Для цього поставте себе в ситуацію, зобра­жену на фотографії, спробуйте зрозуміти її зміст і почуття учасників ситуації. Виділіть ознаки, на які ви орієнтуєтесь, «впізнаючи» емоційний стан людини на фотографії (еталони поведінки в стані радості, страху та ін.).

Вправа 6

Вправа розвиває вміння розуміти почуття іншої людини за допомогою перене­сення на себе зовнішньої поведінки партнера.

Ведучий вибирає ситуацію і без слів зображує, програє її. Другий партнер — «відображення» першого, він повторює усі рухи ведучого, його почуття, найменші зміни настрою. Потім партнери міняються ролями: той, хто був «дзеркалом», стає ведучим, і навпаки.

Вправи на розвиток мімічної і пантомімічної виразності

Вправа 7

Спробуйте за допомогою мімічних і пантомімічних засобів виразити такі стани: вимогливості - «швидше збирайся!», здивування - «не сподівався», досади -«заважаєш», цікавості - ­­­«що трапилось?» , радості - «чудово!», співчуття - «розумію», осуду - «це дуже погано», здивування - «не чекав від тебе такого», обурення, байдужості - «твоя справа, мене це не стосується». Спробуйте спочатку передати це почуття мімікою, а потім знову повторіть за допомогою міміки пантоміміки.

Вправа 8

Проведіть перед дзеркалом репетицію певних виразів очей. Подивіться з докором, з категоричною забороною, з лукавим співчуттям, з надмірним здивуванням із чеканням наступних дій чи слів, з гнівом, із задоволенням, з рішучим осудом, іронією, з сарказмом. Щоб реакція вийшла переконливою, сповненою почуттям уявіть відповідну ситуацію, виголосіть внутрішній монолог відповідного змісту.

Вправа 9

Виразом очей передайте певне почуття, а партнер повинен визначити його. Потім помінятися  ролями.

Вправи на виразність мови

Якщо мова людини млява, важка, плутана, квола, нечітка, нелітературна, то такий, напевно, і розум цієї людини, бо думає вона лише мовою.    І. Герде

Монотонна, невиразна мова істотно збіднює можливості виховного впливу. Потрібно навчитися інтонувати мову, виражати свої почуття і стани словом.

Вправа 1

Проаналізуйте з погляду ритміко-інтонаційної й образної виразності мови ви ступи народних депутатів на сесіях, мову дикторів телебачення чи спортивних коментаторів.

Яке враження справила на вас промова?

Яка головна думка промови?

Чи зумів промовець донести її до слухачів?

Які особливості мови допомогли вам зрозуміти головну думку, які - заважали (образність, чіткість, емоційність чи, навпаки, одноманітність, сухість, не послідовність, зайве хвилювання)?

Завдяки яким інтонаційним засобам була досягнута виразність мовлення?

Визначте джерела емоційного впливу промови (захопленість, афористичність використання цитат, порівнянь та ін.).

Вправа 2

Ви називаєте предмет або явище і просите партнера уявити його, пригадати власні враження, відчуття, пов'язані з цим предметом, асоціації, які він викликає Змалюйте предмет так, щоб слухач дістав виразне уявлення про нього. Наприклад, спробуйте передати своє емоційне сприйняття снігу, сонячного дня, холодно­го дому, поля.

Вправа З

Обравши невелике оповідання, проаналізуйте його ритміко-інтонаційну структуру, а саме:

-   інтонування й емоційний зміст різних частин оповідання  (задушевно,
схвильовано, тепло, пристрасно, урочисто, неквапливо, замислено, таємниче, за­хоплено, піднесено, спокійно, стримано тощо);

- ритміку різних частин оповідання (повільно, бадьоро, уривчасто, жваво).

Вправа 4

Скажіть «добрий день» так, щоб висловити своє ставлення до якоїсь людини (подруги, з якою давно не бачились; сусіда, якого недолюбляєте; вчителя, якого поважаєте).

Вимовляйте фразу «йди сюди» залежно від таких уявних ситуацій: ви звер­таєтесь до дитини, яка щось накоїла; до незнайомої дитини, у якої хочете щось запитати; до дитини, якій хочете запропонувати захоплюючу гру; до підлітка, з яким хочете дружньо поговорити.

Виберіть якесь відоме висловлювання (наприклад: «Байдужість до людини нічим не можна виправдати») і уявіть, як би ви цю фразу вимовляли в різних ситуаціях: як риторичне запитання; переконуючи дитину, підлітка у справедли­вості цих слів; заперечуючи опонентові; як аргумент тощо.