Учительська

Казка про Артикль

В одній країні, яка зветься Граматика Англійської мови, жив собі Артикль A. Він завжди знаходився разом з іменниками в однині: a pen, a book, a lamp. Артикль A мав рідного брата-близнюка— Артикля An. Цей артикль був пажем у іменників, які починалися з голосного звука: an apple, an elephant.

Брати не розлучалися зі своїми панами та служили іменникам, коли потрібно було назвати будь-який один предмет: (одна) кімната—a room, (будь-який) олівець—a pencil.

А іменники у множині не дружили з артиклями A та An. Вони вважали, що їм потрібен поважніший слуга.

І вирішили ці іменники знайти собі такий артикль, який підкреслював би їхню неповторність. Такий слуга швидко знайшовся. Це був всемогутній Артикль The.

Він міг і служити іменникам у множині (the children), і називати, виділяти предмет із ряду інших предметів, наприклад:

This is a doll. Це (будь-яка, одна, яка-небудь) лялька.

The doll is nice. (Ця, саме ця) лялька красива.

Зраділи іменники, що знайшли собі такого чудового слугу, присутність якого підкреслювала їхню виключність.

На закріплення можна запропонувати учням дати відповіді на такі питання:

1. До якої частини мови відноситься артикль?

2. Який артикль вживається, коли іменник починається з приголосного звука? Наведіть приклади.

3. Який артикль вживається, коли іменник починається з голосного звука? Наведіть приклади.

4. Який артикль вживається з іменниками як в однині, так і у множині? Наведіть приклади.

Правильні та Неправильні Дієслова

За давніх-давен у царстві Граматики Англійської мови жили-були Дієслова.

Деякі з них називалися Правильними. Вони усе любили робити за правилом. У минулому часі до них додавалося закінчення –ed. І одразу всім було зрозуміло, що це дієслово минулого часу.

А інші дієслова у минулому часі не мали закінчення –ed. Все у них виходило не так, як у Правильних, дуже оригінально, і за це такі дієслова стали називатися Неправильними. Адже ніяким правилам вони не підпорядковувалися.

Одного разу виникла між Правильними та Неправильними Дієсловами серйозна суперечка.

—Дивіться, як зручно!—хвалилися Правильні Дієслова.—Додав закінчення –ed—і ось вам форма минулого часу!

Особливо ж були задоволені дієслова

To like—liked —подобатися

та to love—loved—любити.

—А у нас зате усі форми різні!—не поступалися дієслова

To take—took—брати,

To begin—began—починати,

To do—did—робити, а також деякі інші.

—Усе у вас нудно, ніякого польоту фантазії. А у нас стільки різноманітності, що навіть не запам‘ятаєш одразу!—раділи дієслова

To fly—flew—літати

та To draw—drew—малювати.—Від цього в учнів стільки клопоту! Та нічого, зате ми й запам‘ятовуємося краще.

—Ні, нас легше запам‘ятати. Адже є правило,—не піддавалися Правильні Дієслова.—А ви не підпорядковуєтеся ніяким правилам, ніякому порядку.

І довго би ще вони сперечалися, якби їх не примирив Минулий час.

—Усі ви однаково потрібні в мовленні,—пояснив він суперникам.—Правильні дієслова учень запам‘ятає одразу, знаючи правило. А Неправильні... нічого, пройде час, попрацює—і теж знатиме напам‘ять. Не сваріться, будь ласка, без вас аж ніяк не можна.

Так і примирилися Правильні та Неправильні Дієслова. Знають—не обходяться без них ті, хто вивчає англійську мову.

На закріплення можна запропонувати учням дати відповіді на такі питання:

1. Як утворюють форму минулого часу правильні дієслова? 

Наведіть приклади таких дієслів, складіть речення з ними. Чому ці дієслова називаються “правильні”?

2. Як утворюють форму минулого часу неправильні дієслова? Наведіть приклади таких дієслів, складіть речення з ними. Чому ці дієслова називаються “неправильні”?

3. Які дієслова вам легше запам‘ятати: правильні чи неправильні? Чому?

Над друга старого нема в світі нікого

Дуже давно країною Дієслів керував всемогутній, але дуже самотній цар Інфінітив (так інакше називається неозначена форма дієслова).

Все він вмів:

Співати (to sing)

Грати (to play)

Будувати (to build)

І ламати (to break)

І варити (to cook)

Мити (to wash)

Шити (to sew)

По-англійськи говорити (to speak).

У Інфінітива, як у інших дієслів, не було ані числа, ані особи, ані часу. Але він мав одного вірного друга, з яким не розлучався ні на мить. Звали його Частка to.

Цар Інфінітив дуже пишався тим, що у нього такий незвичайний друг.

—Ні в кого немає товариша краще, ніж у мене!—вихвалявся цар.—Він завжди показує мою велич. І не потрібні мені ані число, ані особа, ані час, як у інших підданих мені Дієслів. Я й так, без них, проживу!

Але одного дня цар побачив свого друга— Частку to—дуже засмученим.

—Що з тобою?—здивувався цар.—Чому ти такий смутний?

—Ваша Величносте!—говорить Частка to.—Прийшли до Вас із далеких країн дуже незвичайні гості. Вони кажуть, що хочуть стати твоїми друзями, а я Вам уже не знадоблюся.

—Що?!—закричав цар.—Як це ти мені не знадобишся?! Що це ще за гості?

—Вони назвалися Модальними Дієсловами.

—Покличте мені їх!—наказав Інфінітив.—Негайно!

До тронної зали зайшли троє Дієслів. Цар одразу побачив, що це незвичайні дієслова. Таких у його царстві-державі не було.

У одного з Дієслів на робітничому костюмі було написано: “CAN—вміти, бути здатним”.

“Одразу видно, все вміє робити цей тип”,—подумав Інфінітив.

Другий був одягнений у костюм галантного кавалера. Хоча своїми чудовими манерами він сподобався цареві. Звали цього гостя “MAY—дозвіл на виконання дії”.

Ну, а третє дієслово мало ім‘я “MUST—повинен, зобов‘язаний”. Гість був одягнений у солдатську форму.

—May we come in?—ввічливо запитало Дієслово May та вклонилося цареві.

—Yes, of course,—похмуро відповів Інфінітив.—Навіщо ви прийшли до мене?

—Ваша Величносте! Дозвольте відрекомендуватися. Ми—Модальні Дієслова Can, May, Must,—водночас відрекомендувалися несподівані гості.

—А чому ви, Дієслова, не живете в нашому місті?

—Ми—дієслова, які позначають не дію, а ставлення до неї.

Наприклад:

He can draw. Він уміє малювати.

May she go out? Чи можна їй вийти?

You mustn‘t smoke here. Вам не можна тут палити.

Усе б добре, але ми без Вас обійтися не зможемо. Всюди, в усіх реченнях, після нас обов‘язково повинні бути Ви, Ваша Величносте. А яким Ви можете бути всемогутнім, стоячи поруч із нами. І не потрібні Вам ніякі друзі, окрім нас.

—Ну ось, бачите, Ваша Величносте!—заплакав вірний та нерозлучний друг Інфінітива—Частка to.—Мені, мабуть, тут не місце.—І вже зібрався було піти.

—Ні, нікуди я тебе не відпущу, мій друже!—підняв правицю цар.—Ми зробимо так: коли потрібно буде підкреслити мою велич, показати ставлення до дії, мені служитимуть Модальні Дієслова. Ну, а якщо можна без цього обійтися, поруч зі мною будеш ти, мій кращий друг, Частка to.

На цьому вони й порозумілися. Після Модального Дієслова Інфінітив стояв без частки to:

Nick can run.

I must help my mother.

А після звичайного дієслова цар завжди ставив свого друга перед собою:

We like to swim in the river.

I know how to do these sums.

На закріплення можна запропонувати учням дати відповіді на такі питання:

1. Чи має дієслово в інфінітиві число, час та особу?

2. Яка частка ставиться перед дієсловом у неозначеній формі?

3. Наведіть приклади дієслів у неозначеній формі та складіть речення з ними.

4. Після яких дієслів в інфінітиві не ставиться частка to? Наведіть приклади.