Учительська

Сьогодні відзначаємо день Миру,
Та в нас немає спокою — війна…
І, навіть, деколи втрачаєш віру,
Що вже колись закінчиться вона…

На сході ні на мить не припиняє
Звучати канонада… Йдуть бої.
Росія зброю в Україну постачає,
І тут воюють найманці її…

Не діють на Московію закони,
Осатаніла, наче звірина…
Вона стріляє, попри заборони,
Для неї головне тепер — війна.

А люди гинуть, гинуть наші діти,
Такі красиві, милі, чарівні….
І починають матері сивіти,
І діточки здригаються у сні.

То ж радості тепер у світі мало,
Багато горя на Землі стає.
І щастя людське, наче віск, розтало,
Хоч сонечко сміється, радість ллє…

А в світі осінь чарівна, красива
І кольори багряні й золоті…
Земля від горя чи туману сива?
Де відповіді щирі і прості?

Чому війну ніхто не припиняє,
А ворог землю на шматочки рве?
Чому Росія в наш народ стріляє?
Й до рук її ніхто не прибере…

Як зараз страшно в цьому світі жити,
А хочеться ж радіти і цвісти…
Аби нам люті війни припинити,
І до мети чарівної іти.

Так миру хочу… Дуже хочу миру!
Бо має сенс лише тоді життя,
Як відчуваєш щастя, радість щиру
І йдеш у світле, мирне майбуття.

Я миру зичу всім вам, добрі люди!
Хай не затьмарить небосхил війна.
Нехай над світом мирне небо буде
Й веселка кольорова, осяйна!

Н.Красоткина