Любая деятельность, в частности, интеллектуальная, обеспечивается функциональной работой мозга, связанной с восприятием и переработкой информации. Одним из парадоксов нашего времени является то, что функциональные возможности человеческого организма остаются неизменными с древних времен, а знать и уметь надо несоизмеримо больше, чем раньше.
Этим объясняется наметившаяся в современной педагогике тенденция к более раннему интенсивному обучению – в педагогической практике широко применяются методики раннего развития; в более раннем возрасте, чем прежде начинается и школьное обучение. Вследствие увеличения учебных нагрузок возникают проблемы валеологического характера - стрессы, повышенное состояние тревожности, утомление, ухудшение детского здоровья в целом.
По данным психофизиологов (Т.М.Марютина, О.Ю.Ермолаев, А.Л.Сиротюк и др.), в период формирования мозга (до 7-9 лет) вклад правого полушария в обеспечение психологического функционирования превышает вклад левого полушария, познавательная деятельность детей в возрасте до 7 лет имеет непосредственный, целостный и образный характер. Но, к сожалению, методы преподавания, которые превалируют в школьной системе и зачастую переносятся в процесс обучения дошкольников, в основном ориентированы на левополушарное восприятие. Это влечет за собой проблему мотивации – дети теряют природный интерес к учению уже в раннем возрасте и не приобретают его в школе. Все эти проблемы не только неизбежно снижают эффективность учебных процессов, но и пагубно сказываются на физическом и психическом здоровье детей. Таким образом, современная жизнь требует таких педагогических технологий, которые должны, с одной стороны, обеспечить детям качественные глубокие знания, создавая интеллектуальную базу для последующего обучения, а с другой стороны, ориентироваться на физическое, психическое, духовное здоровье ребенка и учитывать психофизиологические особенности каждого возраста. В связи с этим особый интерес представляют возможности использования в обучении детей музыкального искусства. ЧИТАТИ ДАЛІ
Дівчата в інтернеті шукають романтики, а хлопці, як правило, – сексу.
Інтернет уже давно став у багатьох сім‘ях "близьким родичем". І більшість батьків без особливого ентузіазму сприйняли появу цього "родича".
Що шукають діти в інтернеті? Чим і з ким діляться? Які проблеми приховує віртуальне спілкування для дитячої психіки, для елементарної безпеки родини?
На жаль, навіть найуважніші батьки без допомоги фахівців не здатні оцінити весь ризик інтернету. Що вже й казати про дітей?
lady.tochka.net дізналася, що більше половини дітей, які користуються інтернетом, нічого не знають про ризики в мережі.
8 лютого, у День безпечного інтернету, компанія "Майкрософт Україна" та представництво ЮНЕСКО оприлюднили результати масштабного дослідження (17 тис. дітей різного віку та понад 9 тис. вчителів та батьків в 11 областях).
Сучасні діти дуже багато спілкуються з телебаченням, відео та комп'ютером. Якщо попереднє покоління було поколінням книг, то сучасне отримує інформацію через відео ряд.
Часто доводиться чути такі питання: А чи не небезпечний чи комп'ютер моїй дитині? Скільки часу можна проводити за ним? Чи не заважає він нормальному розвитку дітей?
Спробуємо розібратися, що ж таке комп'ютерні програми для дітей, в чому їх користь, а в чому їх недоліки.
На екрані дисплея оживають будь-які фантазії дитини, герої книг і казок. Але також оживають і предмети навколишнього світу, цифри і букви. Потрапляючи в комп'ютерну гру, вони створюють особливий світ, схожий на реальний, а й відрізняється від нього. Комп'ютерні ігри складені так, щоб дитина могла уявити собі не одиничне поняття чи конкретну ситуацію, але і отримала узагальнене уявлення про всі схожі ситуації або предмети.
Одна з найважливіших функцій комп'ютерних ігр - навчальна. У цих іграх дитина починає дуже рано розуміти, що предмети на екрані - це не реальні речі, але тільки знаки цих реальних речей. У різних іграх ці знаки або символи реальних предметів ускладнюються, стають все більш і більш узагальненими і все менше схожі на навколишні реальні предмети. Таким чином, у дітей дуже рано починає розвиватися так звана знакова функція свідомості, тобто розуміння того, що є декілька рівнів реальності оточуючого нас світу, - це і реальні предмети, і картинки, схеми, це слова і рівняння і, нарешті, це наші думки, які є найбільш складним, ідеальним рівнем дійсності.
І все ж в комп'ютер - це наше майбутнє. Робота на ньому навчає дітей нового способу, більш простому і швидкому, отримання та обробки інформації. А вміння отримати необхідний для роботи матеріал і швидко його обробити, прискорює і оптимізує процес мислення, допомагає не тільки дізнатися більше, але і краще, точніше вирішувати нові завдання.
З іншого боку - не можна сподіватися тільки на комп'ютер. У розвитку навиків реального спілкування комп'ютерні навички можуть грати тільки допоміжну роль.
Розмова з батьками Для кращої адаптації дітей перед навчанням у школі проводяться підготовчі заняття. Вчителі які проводять заняття - вчителі майбутніх першокласників. Основним завданням роботи груп інтенсивної підготовки до навчання в школі дітей шестирічного віку, які не відвідують дошкільні заклади освіти є: - формування творчої особистості майбутнього школяра; - розвиток мислення дитини, приведення в систему її практичного досвіду; - закладення основ елементарної учбової діяльності.
Не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна було б, не змінюючи, «застосовувати» до своєї дитини. Індивідуальне ставлення до дітей – це невід’ємне право кожного з батьків. Проте деякі рекомендації не будуть зайвими. Рекомендації щодо виховання 1. Виявляйте свою любов до дитини, дайте їй зрозуміти, що ви любитимете її завжди, за будь-яких обставин. Але слідкуйте за тим, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність, встановіть чіткі межі дозволеного і завжди неухильно дотримуйтеся встановлених заборон і дозволів. 2. Повірте у неповторність та оригінальність вашої дитини, у те, що вона унікальна, єдина така у світі. Вона не може бути чиєюсь копією, зокрема вашою. 3. Приймайте дитину такою, якою вона є, зі всіма своїми вадами та чеснотами. Підкреслюйте її сильні сторони, але її вчинки оцінюйте об’єктивно. Оцінюйте не саму дитину, а тільки її вчинок. Частіше хваліть дитину за її досягнення, порівнюйте їх з попередніми досягненнями самої дитини, але ні в якому разі не з досягненнями інших дітей. 4. Дайте вашій дитині більше самостійності, не забирайте у неї право на помилку, адже, виправляючи свої помилки, дитина вчиться. 5. Дотримуйтесь єдності вимог у сім’ї, інакше дитина навчиться пристосовуватись і обманювати. 6. Ніколи не з’ясовуйте стосунків у присутності дитини. Виникнення дитячих неврозів має тісний зв’язок із негативною дією сварок між батьками у присутності дітей. 7. Чітко встановіть права та обов’язки дитини у сім’ї (відповідно до її віку та можливостей). 8. Не соромтеся визнати перед дитиною свою помилку чи неправоту, попросити у неї вибачення. Покажіть їй, що ідеальних людей не існує і ви теж можете помилятися. 9. У конфліктній ситуації уникайте «ти-висловлювань», замінюючи їх « я-висловлюваннями»: Ти знову розкидав іграшки! – Я так втомилася на роботі, невже мені доведеться ще й іграшки складати? Здається, це твій обов’язок. Ти знову погано їси! – Невже я зовсім не вмію готувати? Як шкода, що моя їжа несмачна… 10. Уникайте абстрактних висловів, що не описують конкретної ситуації: - Скільки разів тобі казати! - Ти знову… - Коли ж ти навчишся? - Ти все робиш не так! 11. Ніколи не займайтесь цілеспрямованим словесним вихованням. Краще покажіть дитині гідний приклад. Адже дитина на підсвідомому рівні засвоює і копіює ваші правила поведінки та моральні норми. Дитина – ваше дзеркало. Демонструйте оптимізм. Виражайте впевненість у хорошому результаті, у можливостях дитини – цим ви укріплюєте віру дитини в себе, сприяєте її позитивному ставленню до світу і оточення, зміцнюючи її психічне здоров’я.