Програма аналізувала форми, текстури, вираженість кордонів, кольорів, статистичний розподіл інтенсивності пікселів і фрактальні властивості на зображенні. Одним з ключових етапів аналізу був попередній поділ кольорів на зображенні на класи, згідно їх сприйняття людським оком. Цей поділ дозволяв нівелювати різницю в перенесенні кольорів на цифрових копіях, а іноді навіть погану збереженість творів. Після визначення для кожної картини безлічі параметрів, їх піддавали кластерному аналізу. На його основі програма становила кладограмму - дерево схожості різних художників.

Незважаючи на те, що алгоритм працював без участі людини, результат дуже добре узгоджувався із загальноприйнятою історичною класифікацією образотворчого мистецтва. Наприклад, художники Раннього Відродження - Ботічеллі, Гірландайо і П'єро делла Франческа кластерізовані окремо від майстрів Високого Відродження - Рафаеля, Мікеланджело і Леонардо. Окремою групою кластерізовані і представники Північного Відродження - Ян ван Ейк, Дюрер і Брейгель. Подібним чином були згруповані й інші художники.

                                      Складене програмою дерево художників
Джерело: Фокус