Досягнення молодих українських вчених, які стали відомими на весь світ

Винаходами українців користується світ не одне десятиліття. Напевно кожен українець знає ім'я Ігоря Сікорського, який сконструював перший вертоліт. Або Бориса Патона, який нещодавно пішов з життя. Вчений винайшов нові способи зварювання, в тому числі живих тканин, який використовується в хірургії. Або ім'я Сергія Корольова, головного конструктора перших ракет, штучних супутників Землі і космічних кораблів... Відомих українських вчених сотні.

В Україні і зараз багато талановитих дослідників, які рухають науку вперед.

Максим Юрженко, створив пластик міцніше металу для літаків і ракет

Максим Юрженко розробив з колегами пластмасу легше і міцніше металів, які використовують в будівництві літаків і ракет. Вчений завідує відділом зварювання пластмас № 080 в Інституті електрозварювання ім. Є.О. Патона НАН України.

Цей пластик – це композитний матеріал на основі високотехнологічних полімерів, армованих вуглецевими волокнами. Вчені знайшли спосіб, як зробити так, щоб пластмаса була міцніше за метали, які використовуються в авіаційній галузі.

Максим Юрженко

доктор технічних наук, кафедра заввідділу пластиків № 080 в Інституті електрозварювання. Е.О. Патона Національної академії наук України

Ми виявили, що під дією різних фізичних полів, наприклад, теплового, магнітного або електромагнітного полів, матеріали та вироби отримують поліпшення якості. Характеристики таких матеріалів вище, ніж у композитах, які зараз використовуються в авіаційній галузі, в ракетобудуванні та інших промисловостях

Нові матеріали українських вчених використовуватимуть конструкторські бюро "Південне" і "Антонов".

"Для КБ "Південне" ми розробили матеріал і технологію впливу температурного поля для формування обтічників для ракетоносіїв. А для КБ "Антонова" я розробив технологію зварювання полімерних матеріалів під дією електромагнітного поля", – говорить Юрженко.

Схожу технологію використовує Airbus. Компанія випустила літак А380, який на 55% складається з композитних полімерних матеріалів, які в свою чергу замінили металеві, що дозволило створити двопалубний літак.

Валерія Ковач, знайшла спосіб, як збирати розлиту нафту з поверхні води

Валерія Ковач з колегами розробили високопродуктивну мобільну лабораторну установку для виготовлення наносорбента на основі терморозширеного графіту (ТРГ). Розпилення такого сорбенту на місці аварій з розливами нафтопродуктів на водних об'єктах дозволяє швидко локалізувати і ліквідувати наслідки аварій. Сорбент поглинає нафтопродукт і утримує його на водній поверхні до сімдесяти днів з моменту розливу. Переваги такого підходу в тому, що із зібраної нафти можна повернути певну її частину, а решту використовувати як висококалорійне паливо. Проблема з розливами нафти одна з найбільших в усьому світі. Україна не виняток.

Валерія Ковач

кандидат технічних наук, старший науковий співробітник Інституту геохімії навколишнього середовища НАН України, перший замередседателя Ради молодих вчених НАН України

"У світі досить часто стаються розливи нафтопродуктів з різних причин (видобуток на нафтових платформах, на шельфі, танкерні перевезення і в зв'язку з повсякденною діяльністю портів). Наприклад, в Одеському порту можна помітити багато плям на поверхні води від суден – це дизельний слід і мастило. Якщо використовувати нашу установку, то можна очистити водну поверхню, тим самим поліпшити екологічний стан забруднених водойм", – зазначила Валерія Ковач.

Можливості цього обладнання вчені представили на різних міжнародних конкурсах і виставках. Одна американська компанія вже зацікавилася цією розробкою, говорить Валерія. Зараз тривають переговори з потенційним інвестором для налагодження серійного виробництва.

"Зараз ми працюємо над удосконаленням цієї технології шляхом насичення ТРГ спеціальними магнетитами, що дозволить збирати нафту вертольотами, обладнаними потужними електромагнітами", – розповіла вчена. На цей момент подано заявку на отримання міжнародного патенту.

Артур Запорожець, знайшов спосіб, як в реальному часі моніторити чистоту повітря

Артур Запорожець – співзасновник проєкту "Еко сіті" і старший науковий співробітник Відділу моніторингу та оптимізації теплофізичних процесів Інституту технічної теплофізики НАН України.

"Еко сіті" – це мережа станцій контролю забруднення повітря, які вже працюють в містах України.

Станції контролю забруднення повітря вже встановлені по всій Україні, а інформація відображається в реальному часі на сайті. Більш того, проєкт підключений до всесвітньої Мережі і дані датчиків транслюються на весь світ через агрегатори даних про якість повітря.

Артур Запорожець

кандидат технічних наук, старший науковий співробітник Інституту технічної теплофізики НАН України

Датчики виявляють різні типи забруднюючих речовин. Це і дрібнодисперсний пил – один з найбільш шкідливих забруднювачів і це визнано ВООЗ. За даними організації, Україна посідає перше місце в світі від забрудненого повітря. У реальному часі можна подивитися концентрацію пилу або інших забруднюючих речовин в повітрі в різних містах

Крім цифр, сайт проєкту виводить поради для населення при тому чи іншому забрудненні. Наприклад, коли не рекомендується займатися спортом на вулиці або не варто виходити на вулицю людям з серцево-судинними захворюваннями.

А навесні, коли на Житомирщині почалися пожежі, станції першими вловили продукти горіння і це допомогло швидше відреагувати на вогонь, зазначає Артур Запорожець.

Тепер вчені ведуть переговори, щоб вивести проєкт на державний рівень. Для держави це була б дешева альтернатива системи моніторингу забруднення повітря. Наприклад, Центральна геофізична обсерваторія в Києві видає дані з запізненням в один день, а на вихідних – із запізненням три-чотири дні.

"Обсерваторія проводить чотири виміри на добу і не може фіксувати точкові перевищення викидів. Умовно, є завод, який робить викиди з другої до шостої ранку або з восьмої до 12-ої дня. І державна лабораторія не фіксуює викиди в цей час, чим користується багато підприємств і викидають необмежені і заборонені речовини", – пояснює Артур Запорожець.

На базі цього проєкту вчений готується захищати докторську дисертацію.

"Він важливий як для енергетичної галузі, так і має соціальну цінність. Ми можемо оперативно фіксувати, що викидають в повітря підприємства. За концентраціями різних речовин реально відстежити, чи справно працює обладнання або яке паливо використовується, чи є в ньому шкідливі домішки", – додає Запорожець.

Володимир Грінченко, створив екран для захисту від магнітного поля

Грінченко Володимир розробив з колегами екран, який знижує вплив магнітного поля від ліній електропередач на людину.

Повітряні лінії електропередач створюють магнітне поле, яке негативно впливає на здоров'я людини. А в Україні і західних країнах лінії електропередач проходять через населені пункти, а в деяких старих будинках вбудовані трансформаторні підстанції. У таких будинках рівень магнітного поля підвищений в десятки разів. Це небезпечно для здоров'я.

Володимир Грінченко

кандидат технічних наук, заступник директора з наукової роботи в Інституті технічних проблем магнетизму НАН України

Ми розробили гратчастий екран. Він дуже ергономічний і легко встановлюється на будинку і головне, він знижує магнітне поле до гранично допустимого рівня. Наш екран відрізняється тим, що складається з окремих проводів, які розміщуються на будинку і з'єднуються паралельно. Це спрощує установку і експлуатацію пристрою.

Дія магнітного поля промислової частоти викликає ракові захворювання. Тому у всіх провідних країнах світу є жорсткі вимоги щодо магнітного поля.

Є різні методи боротьби з проблемою, але вони малоефективні, каже вчений.

Традиційно магнітне поле зменшують електромагнітні екрани, які являють собою суцільну алюмінієву плиту. Таку плиту незручно експлуатувати: вона міліметр завтовшки і не пропускає світло, а їх треба встановлювати на будинок. Деякі компанії в штатах і в Ізраїлі все ж цим займаються.

Олексій Плахунов, допомагає Ілону Маску запускати ракети

Не можемо не згадати Олексія Плахунова, який створює "мізки" ракет в SpaceX. Він працює в команді програмістів, які відповідають за розробку програмного забезпечення для ракет. Олексій причетний, в тому числі, до запуску космічного корабля Crew Dragon на Міжнародну космічну станцію.

Розробник веде свій блог, в якому пише на профільні теми, про кар'єрний ріст і трохи розповідає про роботу в компанії.

Олексій Плахунов

Головний інженер-програміст відділу програмного забезпечення польотів в SpaceX

"Я сильно обмежений в тому, що я можу розповісти про роботу в компанії. Крім звичайних обмежень на поширення закритої інформації, працівники SpaceX потрапляють під обмеження ITAR (закон про контроль за експортом зброї). Фактично я можу говорити тільки про те, що вже (було) опубліковано в Інтернеті, і не більше того", – пояснює Олексій Плахунов в своєму блозі.

Родом він з Житомира і вивчав комп'ютерну інженерію в Хмельницькому вузі. Розробник встиг попрацювати в таких компаніях, як Microsoft і Google (Chrome Remote Desktop). Протягом останніх семи років Плахунов працює на Ілона Маска.

Марина В'язовська, розв'язала задачку століття

Українська вчена Марина В'язовська розв'язала одну з найскладніших математичних задач, над якою вчені билися вже кілька століть.

Потрібно було знайти рішення, як розміщується в 8- і 24-мірних просторах нескінченна кількість точок, що відштовхуються друг від одної.

Марина В'язовська

кандидат фізико-математичних наук, професор Федеральної політехнічної школи Лозанни (Швейцарія)

Якщо пояснювати простою мовою, то суть завдання зводиться до того, яке точну кількість куль розміром з апельсин може поміститися в басейн певної форми. Над відповіддю завдання, яке ще в XVII столітті сформулював математик Йоганн Кеплер, вчені билися кілька століть, – каже Марина Вязовская. – Але це завдання стосувалася тривимірних об'єктів. Я ж знайшла рішення для восьмивимірних. Результати можуть застосовуватися в різних науках – фізиці, хімії, біології

Для розгадки Марині В'язовський знадобилося два роки, що стало справжньою сенсацією в світі науки. Її досягнення має велике значення для корекції помилок в мобільних телефонах, інтернеті і космічних дослідженнях.

Вчена народилася в Києві, закінчила механіко-математичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Пізніше поїхала вчитися до Німеччини.

2010 року захистила кандидатську дисертацію в Інституті математики НАН України, а 2013 року стала доктором природничих наук в Боннському університеті, що в Німеччині. Крім цього, Марина є власницею найпрестижнішої математичної нагороди світу – премії Салема.

Зараз Марина живе в Швейцарії і працює в Швейцарському федеральному технологічному інституті.